Тема: Євромайдан

Многие годы россияне мечтали про Крым, душными липкими ночами изнывая от исторической несправедливости, и вот, наконец, великий Владимир Владимирович все порешал: единые народы в едином порыве бросились на шею друг другу через Керченский пролив, причем, крымский народ, единожды вскарабкавшись на шею российскому, намерен там же и устроиться, уютно свесив ноги.

Между тем, россияне совсем даже не против: ради такого дела не жалко. Шутка ли, нынче у них настоящая империя, целый Крым в состав вошел, теперь заживут так, как никогда не жили. Ведь раньше на полуострове и отдохнуть нормально было нельзя – везде хохлы сплошные, бендеровцы шастают, даже плавки сушиться не повесишь на заборе. Только отвернешься, обязательно какая-нибудь фашистская морда украдет, нацепит на палку и марширует с ней по берегу, вскидывая трусы москаля в нацистском приветствии. А еще хуже, выкуп начинает требовать – и, куда деваться, приходится платить. Ибо как же без плавок возвращаться в Россию, соседи осудят: что, скажут, Иван, уронил перед хохлами честь имперскую, посрамил славу отцов и дедов, напрасно, выходит, погиб генерал Ватутин?! Лучше б ты, скажут, Иван, вообще оттуда не возвращался, лучше б утопился пьяный в Черном море, как все приличные русские люди делают! Лучше б ты поскользнулся на медузе и упал лицом в буек, чем жопу голую, великорусскую, хохлам глумливым на потеху демонстрировать!

Теперь, конечно, все в Крыму будет совсем по-другому. Вешая на забор пансионата ослепительные плавки с двуглавым орлом, ни один Иван не испытает ни малейшего беспокойства насчет того, что какой-нибудь нацистский хулиган надругается над ними, потому что рядом с забором будет обязательно стоять представитель самообороны Крыма, вооруженный автоматом. Собственно, никого, кроме Ивана и самообороны, на побережье не будет, и когда к зонтику, под которым Иван принимает воздушно-солнечные ванны, подойдет облезлый мальчик с прошлогодними рапанами, Иван с наслаждением спросит его на чистейшем русском: «А что, постреленок, морошка есть?».

Конечно, он будет знать, что никакой морошки у облезлого мальчика нет, а бабушка его намедни получила гигантскую пенсию и спилась, не спуская сияющих глаз с портрета Путина, который нынче висит в светелке каждого православного крымчанина, потому что тех, у кого он не висел, самооборона давно выселила и заселилась сама, – но так приятно ощутить себя в России, в безопасности.

По вечерам, правда, на набережную будет лучше не ходить, потому что там гуляют славные защитники Крыма, поборники самодержавия и народности, с традиционными автоматами, выданными в горсовете по паспорту для самозащиты от бендеровцев. Поскольку Иван приедет один, да еще и по насильно всученной профкомовской повестке (семья будет провожать как в последний путь, а зареванная жена даже лично вышьет ему на ластах профиль Жириновского от порчи и нацистского сглаза), туристических доходов от него на всех не хватит, да и те отберут во Всероссийский фонд поддержки голодающих Симферополя.

Поэтому гуляющая по набережной самооборона Крыма будет относиться к Ивану с живым интересом (предлагая вроде бы как невзначай купить кирпич или отобранного давеча у облезлого мальчика прошлогоднего, но все еще душистого рапана, или настоящую русскую девочку, обученную кричать «Россия, вперед!» в самый неожиданный момент), а когда к ночи окончательно перепьется, то начнет стрелять по чайкам, и может случайно попасть в дорогого российского гостя, тем более что у него в карманах наверняка найдутся припрятанные на черный день рубли.

А учитывая тот факт, что самооборона наверняка будет начинать праздновать воссоединение Крыма с Россией прямо с утра, то принимать солнечные и воздушные ванны безопаснее всего будет на территории пансионата.

В конце концов, так будет даже интереснее.

Талантливая украинская поэтесса Анастасия Дмитрук написала стихотворение россиянам «Никогда мы не будем братьями».

Никогда мы не будем братьями
ни по родине, ни по матери.
Духа нет у вас быть свободными –
нам не стать с вами даже сводными.

Вы себя окрестили «старшими» -
нам бы младшими, да не вашими.
Вас так много, а, жаль, безликие.
Вы огромные, мы – великие.

А вы жмете… всё вы маетесь,
своей завистью вы подавитесь.
Воля - слово вам незнакомое,
вы всё с детства в цепи закованы.

У вас дома «молчанье – золото»,
а у нас жгут коктейли Молотова,
а, у нас за то кровь горячая,
что ж вы нам за «родня» незрячая?

А у нас всё глаза бесстрашные,
без оружия мы опасные.
Повзрослели и стали смелыми
всё у снайперов под прицелами.

Нас каты на колени ставили –
мы восстали и всё исправили.
И зря прячутся крысы, молятся –
они кровью своей умоются.

Вам шлют новые указания –
а у нас тут огни восстания.
У вас Царь, у нас - Демократия.
Никогда мы не будем братьями.

В одном из своих футуристических романов Станислав Лем описывал реальность, в которой «мир похож на войну, а война — на мир». В ней трудно понять, где истина, а где ложь. Жизнь утратила ясность. Врут политики. Врут журналисты. Врут даже ОЧЕВИДЦЫ. Причем иногда искренне, думая, что говорят правду. Злой умысел и разгильдяйство не различимы. Даже землетрясения и цунами вызывают подозрение: произошли они естественным путем или это действие какого-то нового «тектонического» оружия, применяемого более развитой цивилизацией? Наша нынешняя жизнь (не только в Украине — во всем мире!) очень похожа на этот роман. Я перестал верить телевидению и газетам. Меня не убеждают ни в чем письма «деятелей культуры», сочиненные в поддержку чьей-то политической инициативы. Даже если заявление какого-то политика кажется мне, на первый взгляд, разумным, я все равно задаюсь вопросом: не провокатор ли он?
Наступило охлаждение к идеологическим спорам. В основе любого из них все равно лежит конфликт за деньги и контроль над территориями. Просто участникам стыдно в этом признаться, и они заворачивают свою жадность в красивые «идеологические» упаковки, придающие ей видимость благородства. Это разочарование? Наверняка. Зрелость? Тоже не исключаю. Есть ли лекарство от такого мироощущения? Для меня это теория цирка. Если ты любишь цирк и пребываешь в хорошей форме, становись гимнастом, дрессировщиком, клоуном и выступай как профессионал. Устал — присядь на трибуну и понаблюдай за выступлениями других. Главное, чтобы тебя против твоей воли не сорвали с места и не потащили на арену, выставляя на посмешище. Сохраняй хладнокровие и не дай увлечь себя массовым психозам — страхам, которые навязывает публике дирекция цирка, показывая, как кто-то засовывает голову в пасть тигру или кувыркается под самым куполом, рискуя сорваться. Возможно, на самом деле ты любишь театр, а в цирк попал только потому, что дирекция на пороге банкротства раздавала бесплатные билеты на старую программу. (Олесь Бузина)

Цікава думка, Дмитро Вовнянко, Фейсбук

Задовбала паніка в постах френдів. Я вже давно не оглядач «Тижня» й тому свою аналітику можу викладати де хочу і в якому хочу обсязі. Повідомленням, що «Дмитро Калинчук з’їхав з глузду» нікого не здивуєш. А мовчати більше не можу – факти настільки очевидні та кричущі, що я не розумію чому їх ніхто не помічає?

Отже по пунктам.

1. Питання. Чому наші війська відразу не були виведені з Криму?

Тому що МО України спільно з командуванням США готувало військову операцію зі звільнення Криму. Пошукайте інфу про пересування наших військових частин до 11 березня. Почитайте які заяви до того дня робили представники США та НАТО. Поцікавтеся маневрами авіанесущої групи на чолі з авіаносцем «Джордж Буш» та заявами турецьких політиків. Все очевидно. Авіація США мусила, як у НАТО в Лівії, зробити нам «небо» тобто посадити російську авіацію над Кримом (юридично – нашими теренами), решту мали зробити українські механізовані та аеромобільні бригади. Офіційно ми б давили бунт сепаратистів – Москва заперечила наявність своїх військ у Криму. Розгортання нашого військового угрупування мало закінчитися 11 березня. Далі – війна. Шанси мали неабиякі – ми фактично випередили Москву з розгортанням, плюс наші в/ч уже були в Криму – за спинами москалів.

2. Чому ця операція не відбулася?

Тому що Москва дзвякнула ядерною зброєю та натякнула що готова увірватися в східні області України. Світ опинився на порозі Третьої Світової війни. Її не хоче ані Захід, ані я. Я бачу, що ми попали. Що тепер війна іде не тільки між нами і Москвою, а між Москвою і Заходом, якому Москва смачно плюнула в рило. Але я аж ніяк не хочу аби в наслідок цього протистояння Україна перетворилася на місячний ландшафт вкритий ядерним попелом.

Ще одна причина – Захід завжди і всюди переслідує свої економічні інтереси. Неадекватна поведінка Росії – дивовижний привід натиснути на громадську думку та на опозиції у власних країнах. Під марку «Москва насувається» Європа і США зараз вирішить низку власних проблем, заткне пельку екологам та лівнюкам, і розірве контракти про закупівлю російського газу. Процес уже іде.

3. Чому нашим військовим не дають чітких наказів на вихід з Криму?

Та тому що єдиний наш козир зараз – це телекартинка на європейських екранах де наші військові «помирають, але не здаються». Тому що аксьоновці як терористи ХАМАС, прикриваються жінками і дітьми, і перша ж жінка і дитина що загине від української кулі стане ядерною зброєю для московських посіпак у Європі. Тому що поки європейський глядач бачить українських військових які не стріляють і українського прапорщика вбитого москалями, європейська лівота (годована Москвою) слова поперек сказати не може. Тому що, поки ми – скривджені, а Москва – агресор, у Меркель, Обами та Кемерова розв’язані руки. І вони з насолодою придушать Москву економічно – їм це вигідно. У них – рецесія. Вони вже роблять це – обережно без шкоди для себе, враховуючи всі далекоглядні наслідки. Але не дай Боже зі скривджених ми перетворимося в учасника збройного конфлікту і вся проросійська гидота в ЄС заволає що це суто російсько-український базар, мовляв чого туди Європі лізти? Згадайте як це було з Грузією у 2008-му!

Тому європейських журналіст у Криму має бути вражений і розчулений, аби передавати репортажі, після яких пересічний європеєць ревітиме «Москва дістала!» Тому наші військові мусять робити те що й роблять. Це жорстоко. Але не більш жорстоко ніж наказати танкістові намотати на траки пару десятків вісімнадцятирічних пацанів.

Тільки спробуйте сказати це військовим відкритим текстом! Успіхів!

4. Чому не були евакуйовані сім’ї військових?

Шановні, а ви бачили колись організацію відправки на роботу вахтовим методом працівників фірми у сусідню область? Заморочишся! На моїх очах тільки підготовка цього процесу, фірмою, яка виділила на таку операцію немаленький бюджет, тривала місяць.

Звісно, міноборони мусить мати на такий випадок відповідні плани, людей і кошти. А воно їх мало? Вам нагадати, що нинішні керманичі міноборони увійшли в кабінети прямо на початку російського вторгнення, і що до них чотири роки там хазяйнували янучари? Я переконаний – в структурі МО не було ані відповідних планів евакуації сімей військових, ані бюджетів під це, ані людей які зробили б чорнову роботу. Плюс – не було усвідомлення що саме робитиме наша країна. Ви знаєте як працює кожна велика організація? Навіть у приватній фірмі, якщо немає відділу який займається певною задачею – немає дії. А це – міністерство, бюрократична структура з усіма притаманними їй недоліками.

Хто винуватий в такій ситуації? Банда Януковича.

Френди, нас за словами Тараса Григоровича «у вогні окраденими збудили». Ми не були готові до війни конкретно з Росією і до війни взагалі. Ми не можемо буцатися з Москвою на рівних самотужки – нас розчавлять авіацією. Давно варто це усвідомити. Кортить воювати – ласкаво прошу у Крим до сіл кримських татар та до осередків тамтешніх українських партій. Не тіштеся ілюзіями – перший же артобстріл з десяти палких (але не вишколених) патріотів, вісьмох перетворює на тремтячих боягузів. У будь-якій країні. Читайте мемуари українських військових часів Перших Визвольних змагань – вони все це описали детально і в подробицях.

Хочете допомогти своїй державі – працюйте і перелічуйте гроші військам. Працюйте на тил, тобто на податки – без них не існує жодна армія. Бо палячи покришки під генштабом ви хіба що потішите Москву. Їй як раз потрібні картинки про безлад в Україні і бунт у нашій столиці.

[Только для зарегистрированных пользователей. Зарегистрироваться.]

[Только для зарегистрированных пользователей. Зарегистрироваться.]

для того чтоб среагировала наша милиция понадобилось выступление представителя РФ в совбезе ООН и открытии на Музычко уголовного дела в России?

Ну вот и всё. Попользовали и выбросили. Пока правый сектор был нужен - им позволяли делать что вздумается, когда цель достигнута - радикалов пора убирать.